У Білівській школі вшанували героїв Небесної сотні

В українській історії увіковічено імена багатьох героїв, які без страху за своє життя ставали на оборону народних ідеалів. Та ніхто не міг подумати, що героїчне минуле нашої країни перетвориться в героїчне сьогодення, що вільних людей за висловлення власної, невигідної владі думки, жорстоко калічитимуть та вбиватимуть ті, хто мали б їх захищати.

Минув рік відтоді, як ряди українських борців за свободу поповнилися Небесною сотнею. 20 лютого згідно указу Президента України вшановується пам'ять героїв Майдану. В цей день по всій Україні проходили меморіальні заходи, під час яких люди світили свічки, молилися та згадували імена всіх почесних учасників Революції Гідності, яких, на жаль, вже немає серед нас.

Залишитися осторонь не змогли і в Білівській школі. 20 лютого у хол закладу для вшанування пам'яті Небесної сотні зійшлися вчителі та учні, батьки. В знак солідарності з тим, за що боролися герої, з лампадок був викладений один з державних символів, герб України.

Вихованцями старших та молодших класів школи була підготовлена розповідь про криваві події зими 2014-го і ті безмежні людські жертви, які понесла в цей час  Україна. Через проектор на екрані можна було побачити мультимедійну презентацію з вражаючими кадрами із протистоянь на Майдані.

Ще більшого драматизму заходу додала коротка інсценізація розмови між батьком, який пішов на Майдан та матір’ю з сином, що його з нетерпінням чекали додому. Між називанням фактів та цифр лунали проникливі слова віршів та пісень, народжених під час Революції Гідності. Кожна мама, присутня у залі, плакала, наче пропускаючи через своє вразливе серце біль усіх матерів, до яких їхні діти більше не повернуться.

Поки учні розповідали трагічні факти, за їхніми спинами з меморіальної дошки на всіх поглядали обличчя тих, за чий спокій, палахкотить сьогодні вогонь свічок. Дивлячись на ці світлі обличчі, не вірилося що їх уже немає. Згодом трагічною тишею озвалася хвилина мовчання. Та чи досить однієї хвилини аби вшанувати далеко більше ніж сотню невинно забраних життів? Звісно що ні, та можливо за цей короткий відрізок часу подумки подякувати кожному герою за вчинений ним подвиг і запевнити, що його смерть не була марною.

Слава Україні!

Героям Слава!